Зміни клімату. Ретроспектива

 Зміни в природі Волинського Полісся (обміління озер, висихання та обміління малих і середніх річок, зниження рівнів ґрунтових і підземних вод, зменшення вологості ґрунтів) стали особливо різко відчутними в останні роки, що викликало значний суспільний резонанс.

Головним фактором таких змін науковці вважають різкі глобальні зміни в кліматі. Питання змін клімату є надзвичайно проблемним на теперішній час, зважаючи на вплив підняття середньорічних температур на розподіл опадів протягом року та зростання дисбалансу між кількістю опадів та витрат на випаровування у бік підвищення останнього, що негативно впливає на обводненість території як усієї країни, так і її північно-західної частини зокрема. 

Початок сучасному сплеску наукової та суспільної уваги до довгострокових температурних трендів, побудованих на непрямих оцінкам (аналіз річних кілець дерев, коралів, сталагмітів, аналіз складу повітря із льодових кернів, літописні записи, аналіз проб із торф’яників тощо), поклала стаття А. Манна, Р. Бредлі та М. Хʼюза, що була опублікована в 1998 році в квітневому номері журналу Nature (MBH98) . В ній був наведений графік реконструйованих температурних змін для Північної півкулі за період 1400-1998 років, згідно якого температура в кінці ХХ століття виявилась вищою за будь-який із попередніх періодів. На думку авторів, таке значне та швидке підвищення середньорічної температури неможливо пояснити нічим іншим, окрім як значної емісії парникових газів, зокрема вуглекислого. Пізніше графік був реконструйований до 1000 року і отримав через специфічну конфігурацію назву «хокейної ключки». Він став активно поширюватись прибічниками теорії глобального потепління в результаті антропогенної емісії СО2 (AGW) і був включений у всі інформаційні ресурси як найбільш вагоме підтвердження теорії AGW (рис. 1).

Рис. 1. Графік зміни температур за період з 1000 до 2000 роки.

Водночас графік піддався гострій критиці із боку іншої, хоча і не такої чисельної, групи кліматологів, хоча критика радше стосувалась причин таких змін. З огляду на це, цікавим видається коротко розглянути питання кліматичних коливань, в першу чергу за останні 11-10 тис років, які в геологічній науці носять назву голоцену як окремої клімато-стратиграфічної одиниці четвертинного періоду або антропогену – періоду, що займає в історії Землі останні, за різними оцінками, 0,8-1,5 млн. років. В цьому аспекті цікавими є дані, отримані із льодяних кернів льодовикового щиту Гренландії, наведені нижче. 

Рис. 2. Графік коливань середньорічних температур в голоцені Центральної Гренландії по льодяним кернам. Червоним вказаний період прямих вимірів температури 

На даному графіку видно, що сучасне потепління вкладається в півтора тисячолітній (1470–річний) цикл так званих подій Бонда. Окрім цього, досить добре видно, що сучасні середньорічні температури є нижчими, аніж температури протягом Середньовічного, Римського, а тим паче Мінойського кліматичних оптимумів, а температурний тренд має стійку тенденцію до їхнього зниження з максимальними показниками в Атлантику як підрозділу голоцену. Головними причинами цих подій були визнані коливання сонячної активності (рис. 3), хоча, по справедливості, такий зв'язок прослідковується не завжди.

Рис.3. Графік коливань середньорічних температур в голоцені Центральної Гренландії по льодяним кернам (а) з накладеним на нього графіком сонячної активності (б).

Горизонтальна червона лінія – сучасні середньорічні температури в Гренландії

З наведених графіків (рис. 2 та 3) видно, що глобальні зміни середньорічних температур мають швидкий характер. Водночас графік «хокейної ключки» є лише їхньою кінцевою частиною. Не вдаючись в наукову дискусію про правильність методології виведення графіку «хокейної ключки», порівняння температур Середньовічного оптимуму із сучасними, про причини сучасного потепління, чи воно є наслідком антропогенного впливу, що перервав загальну тенденцію до глобального похолодання, чи є природнім процесом, що започатковує новий «епізод Бонда» або навіть нового кліматичного оптимуму голоцену як міжльодовикового періоду (а в історії Землі за останній мільйон років відомі періоди потепління із двома і навіть трьома оптимумами вищих порядків), можна зазначити, що певні зміни в кліматі йдуть, та що вони будуть зумовлювати певні зміни в екосистемах, в першу чергу водних, які, безумовно, призведуть до змін у водогосподарюванні.

Склав: провідний гідрогеолог Ковельського МУВГ, к.геогр.н. Ренда А.